Псалтир церковнословʼянською з парастасом. Українська вимова

Українська вимова церковнослов'янської мови, зокрема київський ізвод, визначається давніми традиціями, які формувалися в Київській Русі. 

Наразі регіоном де збереглась яскрава древня вимова церковнословʼянської мови є Закарпаття. Закарпатська вимова церковнослов'янської мови має свої особливості, які виникають з унікального історичного контексту регіону. Зазначимо, що ця вимова зберігає відтінки української вимови церковнослов'янської мови, але має власні особливості через вплив історії та культурного розвитку Закарпаття.

Під владою Угорщини, Чехословаччини та інших держав закарпатські русини зберігали велику долю автономії у сфері релігії. Це дозволило їм зберегти особливості вимови церковнослов'янської мови, яка стала частиною їхньої національної та релігійної ідентичності. Русини, перебуваючи під владою різних імперій, змогли зберегти свою віру та православну ідентичність.

Закарпаття відігравало роль місця збереження традицій та цінностей української культури в умовах різних імперських владарювань. Таким чином, вимова церковнослов'янської мови на Закарпатті взаємодіяла з історичними та культурними чинниками, забезпечуючи унікальні відтінки, які свідчать про міцність віри та ідентичності цього регіону.

Це видання здійснене за сприяння клірика Хустської єпархії УПЦ архімандрита Пімена (Мацоли) та покликане зберегти та популяризувати українську культурну спадщину у сфері богослужбової мови православного українського народу.

Крім кафізм та молитов "до" та "після" читання Псалтирі, видання містить Біблійні пісні а також деякі вживані у богослужбовій практиці заупокійні чини (див. зміст на фото). Зокрема це чин парастаса, тобто панихиди.